S (латиниця)

S («ес») — 19-а літера латинського алфавіту, присутня в усіх графічних системах на його основі. Її слід відрізняти від кириличної Ѕ з аналогічним накресленням, але іншим фонетичним значенням.

S
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň N̈ Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ Ɽ ß
ſ Ś Ŝ Ṡ Ş Š Þ
Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ ẗ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ Ẋ Ý
Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ Ẕ Ƶ
Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        

Історія

До початку XIX століття існувала альтернативна форма цієї букви — ſ, що називалася «довга s» або «серединна s» й уживалася на початку й у середині слова. Іноді «довга s» виглядала як маленький знак інтеграла (що від неї й походить). Сучасна форма s («округла s» або «кінцева s») уживалася тільки наприкінці слів. Від цього розходження відмовилися, оскільки ſ була схожа на f. Лігатура ſs (або ſz) стала літерою ß у німецькій мові.

Вимова

Буква вимовляється звичайно як с, рідше як з; у деяких мовах може вимовлятися як ш, не вимовлятися, і т. д.

Способи кодування

В системі Unicode велика S має код U+0053 , а мала s — U+0073.

Код ASCII для великої S — 83, для малої s — 115; або у двійковій системі 01010011 та 01110011 відповідно.

Код EBCDIC для великої S — 226, для малої s — 162.

NCR код HTML та XML — «S» та «s» для великої та малої літер відповідно.

Цікаві факти

На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висовувалася пропозиція передавати літерою s дзвінкий заясенний африкат [d͡ʒ], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дж[1].

Див. також

Примітки
  1. М. Скрипник Підсумки правописної дискусії // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.