Љ
Љ, љ («лє», серб. lje, ље) — кирилична літера, 14-та літера сербської кириличної та 15-та літера македонської абеток. Передає палатальний звук, подібний до м'якого л ([л']). Ця літера є лігатурою Л та Ь, яку ввів у використання Вук Караджич у своїй граматиці «Писменица сербскога їезика по говору простога народа» (Відень, 1814 [репринт: Краљево: ГИРО «Слово», 1984]). На думку Караджича, сербська літера «дерв» (Ћ) є поєднанням Т і Ь, тож він за цим зразком створив літери Љ та Њ. Щоправда, лігатури Љ та Њ траплялися й раніше, але не як окремі літери.
| Літера Љ | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | А̄ | А̊ | Ӓ | Ӓ̄ | Ә | Ә́ |
| Ә̃ | Ӛ | Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ |
| Ӻ | Ӷ | Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ |
| Ԫ | Ԭ | Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ |
| Ӂ | Җ | Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ |
| Ԑ | Ԑ̈ | Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ |
| Ӥ | Қ | Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ |
| Ԛ | Ӆ | Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ |
| Ӎ | Ӊ | Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ |
| Ԋ | О̆ | О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ |
| Ӫ | Ҩ | Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ |
| Ҫ | Ԍ | Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ |
| У̃ | Ӯ | Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ |
| Ұ | Х̑ | Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ |
| Ԧ | Ꚕ | Ӽ | Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ |
| Ӌ | Ҹ | Ꚓ | Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ |
| Ы̆ | Ы̄ | Ӹ | Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ |
| Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ | Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ |
| Я̆ | Я̄ | Я̈ | Ԙ | Ԝ | Ӏ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ѕ | Ꙇ | Џ | Ҁ | Ѻ | |
| Ѹ | Ѡ | Ѽ | Ѿ | |||
| Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | ||
| Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | ||
| Ѱ | Ѳ | Ѵ | Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ |
| Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ | Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ |
| Ꚛ | ||||||
| Літери кирилиці | ||||||
У македонську абетку цю літеру (як і деякі інші) було введено 4 грудня 1944 року за результатами голосування членів «філологічної комісії зі встановлення македонської абетки та македонської літературної мови» (9 голосів «за», 2 голоси «проти»).
Існування особливих літер саме для Љ та Њ не випадкове: в південнослов'янських мовах з давніх часів лише деякі приголосні могли бути м'якими (або твердими). Найчастіше «змінна м'якість» була властива саме Л та Н. В давнину цю м'якість передавали або дужкою над літерою, або гачком справа зверху (що утворювало символи, схожі на поєднання ЛГ / НГ), або (згодом, в босанчиці) диграфами на романський лад: ЋЛ і ЋН (чи навіть ѢЛ та ѢН).
Таблиця кодів
| Кодування | Реєстр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1033 | 0409 | 002011 | 00000100 00001001 |
| Мала | 1113 | 0459 | 002131 | 00000100 01011001 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 169 | A9 | 251 | 10101001 |
| Мала | 249 | F9 | 371 | 11111001 | |
| KOI-8 (деякі версії) | Велика | 185 | B9 | 271 | 10111001 |
| Мала | 169 | A9 | 251 | 10101001 | |
| Windows-1251 | Велика | 138 | 8A | 212 | 10001010 |
| Мала | 154 | 9A | 232 | 10011010 |
В HTML велику літеру Љ можна записати як Љ або Љ, а малу љ — як љ або љ.